Украина


все об Украине

Герої нашого часу,
або про те, як добре бути депутатом

7 листопада 2006 року


Колись у дитинстві, ще у радянські часи, в школі, де я вчився, проводилося соцопитування. Пам’ятаю, що на запитання про те, ким би я хотів бути, я відповів, що хочу бути космонавтом.
Збігли часи, і нині, здається, моя відповідь була б зовсім іншою. Нині я б хотів бути депутатом.
Чому, думаю, зрозуміє кожний. Варто хоча б подивитися на зарплату «народних обранців» або ж на пільги, які вони отримують. Наприклад, будь-кому, думаю, сподобалося б щорічно безкоштовно відпочивати в «закритих» державних санаторіях, отримуючи при цьому додатково так звані «оздоровчі» гроші в розмірі двох депутатських зарплат (тобто близько 50 тисяч гривень). Або ж після завершення роботи «на благо всього суспільства», крім пенсії, не лише отримувати на протязі року грошову «допомогу» в розмірі 12 окладів, а ще й посісти відповідну рівнозначну посаду (цікаво, до речі, звідки вони беруться, оці посади - адже кожному народному депутату присвоюється І-ий ранг держслужбовця).
А еще непогано було б й інші додаткові пільги мати – усілякі там безкоштовні квитки бізнес-класу на літаки, СВ-квитки на поїзди, найкращі місця на будь-який інший транспорт та таке інше. І все це без черг і, звичайно, безкоштовно.
Але саме такі норми закріплені для наших рідних обранців у Законі про статус народного депутата України.
Звичайно, деякі парламентарі готові відмовитися від своїх пільг. Так, за словами гостя Національного прес-клубу реформ, депутата від фракції регіонів Василя Кисельова, він, наприклад, ними ніколи не користується. Ну, майже ніколи.
Варто сказати, до речі, що на засідання, про яке зайшла мова, були запрошені представники усіх чотирьох фракцій парламенту. Але прибув на цю зустріч з журналістами лише один пане Василь. Інші запрошені, за офіційною інформацією, не змогли дістатися до міста зустрічі.
Річ у тім, що в цей день транспортний рух головною вулицею столиці Києва Хрещатиком, де розташований вищевказаний Національний прес-клуб реформ, було перекрито, а пішки, напевно, шановні гості ходити давно розучилися.
Тож і довелося бідолазі народному депутату наодинці відбиватися від місцевих «акул пера».
Спочатку пане Василь розповідав про тяжке «життя-буття» народного депутата. Про те, наприклад, що сам він працює у дуже тяжких умовах, оскільки проживає у двомісцевому номері одного з київських готелів. Потім, на прохання журналістів, із заготовленого заздалегідь папірця він перерахував усі пільги, якими нині користуються депутати.
Про деякі з них, щоправда, пане Василь забув. Коли ж йому про них нагадали, зокрема, про те, що він, як депутат, має право безкоштовно придбати власну квартиру у Києві або ж отримати грошову компенсацію в сумі середньої вартості житла у місті (що нині складає кілька сотен тисяч доларів), пам’ять до пана Василя, здається, повернулася, і він про ці пільги згадав. Ну, що ж, з ким не буває, чи не так?
А ще, за підказкою журналістів, він згадав і про те, що кожен депутат має право на 33 помічники. Щоправда, лише праця чотирьох з них сплачується з держбюджету (це складає 10 тис грн на місяць), інші ж помічники повинні або працювати на громадських засадах або ж за кошти депутата.
Зрозуміло, що після цієї інформації відношення присутніх на зустрічі журналістів до депутатів різко змінилося, а саме, вони дуже розчулилися і почали співчувати бідним парламентарям.
Ще під час своєї попередньої розповіді шановний пане Василь повідомив, що наступного дня він подасть на розгляд у Верховній Раді дуже цікавий проект, згідно з яким кожен народний обранець зможе за бажанням відмовитися від своїх пільг. А що? Дуже непоганий, між іншим, піар-хід, адже зрозуміло, що більшість з наших нинішніх «слуг народу» можуть і без цих саме пільг придбати собі не лише квартиру у Києві, а й навіть якийсь «невеличкий» свічковий заводик або ж комбінатик. А ось резонанс піде великий – бачите, які ми, нам і пільг ваших не потрібно.
Отже, до влади прийшли «нові» люди. Але, якщо Ви відноситесь до породи «останніх романтиків», які все ще щиро вірять у те, що депутати самі не захочуть користуватися своїми «маленькими» пільгами, мені, на жаль, доведеться Вас розчарувати. Поки суспільство не знайде у собі сили і самостійно не знищить ці «атавізми» сталінської епохи, ніяка з нинішніх фракцій чи окремих груп «обраних» від них не відмовиться. На жаль, такі вже наші сьогоднішні реалії...

Сергій Тишковець
Малюнок автора

все об Украине
 

Украина.doc

   

    Редакция может не разделять точку зрения авторов

Copyright © Украина.doc