Интересности


все интересности

Таємниця третього народження, шкала стресу та бджолярі-аматори
ТамТут-огляд №7
9 жовтня 2006

Різні бувають професії, цікаві і не дуже, але усі вони, мабуть, для чогось потрібні. Ось, наприклад, декому може здатися, що Кейт Джексон з Північного Уельсу просто марнує час. Але у його керівництва важливість роботи Кейта не викликає ніякого сумніву.
А займається цей технічний менеджер компанії Aquatic Coatings тим, що слідкує за тим, як підсихає фарба на підлозі у лондонському метро. «Цю фарбу можна наносити лише у період з 3 до 5 ранку. - розповідає пане Джексон, - Вона повинна повністю висохнути ще до появи людей. Тож я і контролюю цей процес».
Ось така собі дивна робота, яка мене б особисто, напевно, доводила до стресу – адже уявіть собі: сидіти і годинами спостерігати, як сохне фарба… Але пану Кейту вона подобається. Ну, що ж, як кажуть, кому що потрібно.
До речі, про стрес та роботу. Нещодавно англійські психологи розробили своєрідну «шкалу стресу» для більш ніж 150 професій. Так ось, найважчою за цією шкалою є робота шахтарів, показник ризику якої складає 8,3 бали. За нею йдуть поліцейські (7,7 бали), а також будівельники та журналісти (7,5 бала). Несподіванка очікує нас далі, оскільки наступні місця у цьому рейтингу «найстресовіших» займають такі професії, як актор (7,2) та політичний діяч (відповідно 7 балів). Такий високий показник ризику у представників цих видів діяльності психологи пояснюють тим, що вони «працюють на публіку», а це психологічно обтяжливе заняття.
Щоправда, у інших країнах подібні дослідження приводять до зовсім інших результатів, інколи навіть до найнесподіваніших. Наприклад, канадські фахівці вважають, що найбільш стресовою професією є… музикант. Пояснюють вони це просто - нерви музикантів страждають від постійного поспіху та гастрольних переїздів. Так, опитування колективів 19 канадських оркестрів показало, що 82% музикантів час від часу приймають заспокійливі засоби, а 8% ковтають їх постійно.
Але ми з Вами, сподіваюся, ковтати поки що нічого не збираємося, тож і перейдемо плавно до іншої інформації, що цього разу має відношення до Книги Гінесса. Вже має, оскільки найбільша у світі мозаїка з цвяхів у вигляді портрета Леонардо да Вінчі, створена албанським художником Саймір Страті, скорила навіть звиклих до усього представників всесвітньовідомої «книги чудес».
Працював автор над своїм шедевром 24 дні. При цьому він забив у своє дерев'яне «полотно» розміром 8 квадратних метрів кілька десятків тисяч цвяхів. Точніше сказати, скільки взагалі було використано цвяхів, вже неможливо, але їх загальна вага, як стверджує художник, дорівнює 44 кг. Сама ж робота, висота якої чотири метри, а ширина два метри, важить майже півтони.
Цей гігантський портрет вирішено встановити на центральній площі албанської столиці.
Якщо ми вже заговорили про Леонардо, варто згадати й про його Мону Лізу, секрет загадкової посмішки якої, здається, нарешті розкрито.
Річ у тім, що команда канадських і французських вчених виявила на полотні під шаром лаку прозору накидку, накинуту на плаття моделі. Саме таку накидку, що має назву гуарнелло, у часи Леонардо носили вагітні або жінки, що тільки що народили дитину. Тобто, вважають вчені, портрет Мони Лізи (а точніше, Лізи Герардіні, дружини Франческо дель Джакондо, торгівця із Флоренції, яка, як вважають, і позувала майстру) було написано на честь народження її третьої дитини.
Тож і виходить, що таємниці у посмішці ніякої немає, оскільки всміхається Мона Ліза тому, що в неї народилася третя дитина. А ось цікаво, а як посміхаються жінки після четвертих пологів? От би побачити…
Ну, і нарешті остання новина, якою мені б хотілося з Вами поділитися, також пов’язана з картинами. Наприкінці минулого місяця на аукціоні будинку Jefferys в Уельсі було продано п'ять з дев'ятнадцяти акварелей, які приписують Адольфу Гітлеру.
Непогані, потрібно сказати, ці картини. І, знаєте, споглядаючи на них, мені подумалося: а чи не краще було б пану Гітлеру розвивати свої живописні здібності, аніж намагатися приборкати усе людство? Хто знає, можливо, тоді й залишився б він у пам’яті людства не як людина, що знищила мільйони, а як дуже непоганий художник...
Утім, це, здається, стосується не лише цього покійника, а й багатьох, хто нині намагається побудувати власне благополуччя за рахунок інших (от би вони це зрозуміли!). Тоді б ще більше в нас з’явилося художників, музикантів та бджолярів-аматорів…
Але це, звичайно, залежить лише від них – адже кожен, як відомо, самостійно обирає свій власний шлях...

Сергій Тишковець
коллаж автора

все интересности
 

Украина.doc

   

    Редакция может не разделять точку зрения авторов

Copyright © Украина.doc